Ганна Котенко, голова правління Коаліції надавачів соціальних послуг, Тамара Борисова, координаторка Коаліції, та Владислав Жиляєв, Благодійний фонд «Карітас-Київ», 17 вересня 2026 року взяли участь у Секторальному діалозі «Дорожня карта розвитку кадрової спроможності сектору соціальних послуг». Онлайн до діалогу долучилися представники організацій-членів Коаліції: В'ячеслав Козак (Благодійна організація «Академія розвитку, підтримки та соціальної адаптації дитини «КІДДОМ»», Київ) та Ірина Саранча (ГО «Паросток», Вінниця).
Це — перша з трьох зустрічей, спрямована на подальшу співпрацю та налагодження секторального діалогу між закладами освіти, надавачами соціальних послуг і Урядом для розробки дорожньої карти забезпечення сектора соціальних послуг кваліфікованою робочою силою. Дорожня карта розвитку кадрової спроможності сектору 2026-2030 розробляється у партнерстві з ГО «Ліга соціальних працівників» та програмою Skills4Recovery, із залученням коментарів і пропозицій усіх стейкхолдерів.
До обговорення долучилися також Ліга соціальних працівників, Міністерство соціальної політики, Міністерство освіти і науки, Міністерство економіки та Державна служба зайнятості. Учасники обговорювали, чи може сучасна система соціальних послуг задовольнити зростаючий попит.
Виклики, які відзначили всі учасники
Кількість людей, які потребують соціальної підтримки, значно зросла. З'явилися нові категорії, такі як ветерани, члени сімей загиблих, зниклих безвісти та полонених. Соціальний профіль громад змінився, частина соціальної інфраструктури зруйнована, а деякі громади економічно не можуть забезпечити необхідний обсяг послуг. Соціальні працівники працюють у дуже складних умовах і потребують не лише навчання, а й психологічної підтримки та засобів для профілактики професійного вигорання.
За оцінкою Мінекономіки, загальний дефіцит робочої сили в країні становить близько 4 мільйонів людей. Водночас є значний резерв: жінки після декретної відпустки, люди, які доглядають за близькими з інвалідністю, а також інші групи, які наразі не працюють. Для соціальної сфери це означає, що кадрове питання стосується не лише підготовки нових фахівців, а й залучення, перенавчання та повернення людей до праці.
Логіка спільноти: досвід, який вже довів свою ефективність
Коаліція наголошує на підході, який довів свою ефективність, — на логіці спільноти. Це спільнота людей, які самі стикнулися з цією проблемою та мають власний досвід її подолання.
Сьогодні в організаціях коаліції працюють близько 100 фахівців, які раніше самі були клієнтами системи соціальних послуг. Усі вони мають вищу освіту — зокрема за спеціальностями «соціальна робота» або «психологія». Для таких працівників потрібні короткострокові сертифікаційні програми, які дають змогу швидко здобути практичні компетентності та надати прості соціальні послуги. Але не менш важливо створити можливість професійного зростання: людина може починати з базових послуг і поступово розвиватися до рівня соціального менеджера.
Тому виникає потреба у створенні системи сертифікації та професійного розвитку, яка визнаватиме набуті компетентності й відкриватиме кар'єрні можливості.
Окреме питання стосується фінансування навчання. Зараз навчання працівника фактично означає для організації відтік донорських коштів від безпосереднього надання послуг. Потрібні механізми, які дозволять фінансувати професійний розвиток окремо від фінансування самої соціальної послуги.
Людина, яка сама пройшла через кризу й подолала її, приходить у соціальну роботу з компетентністю, якої не дає жодна аудиторія. Але сьогодні ця компетентність ніде не зафіксована — немає документа, який її визнає, і немає сходинки, на якій людина може рухатися далі. Ми говоримо не про пільгу для колишніх клієнтів, а про кадровий ресурс, який уже є в системі та працює. Друге, про що не можна мовчати: коли організація вчить свого працівника, вона фактично забирає гроші в послуги. Доки навчання фінансується з того самого гаманця, що й допомога людям, професійний розвиток завжди програватиме. Ці два потоки треба розділити. — Ганна Котенко, голова правління Коаліції надавачів соціальних послуг
Що вже зроблено і чого ще не вистачає
Елементи системи безперервного професійного розвитку поступово з'являються. Державна служба зайнятості використовує ваучерну програму професійного навчання за напрямами, пов'язаними із соціальною роботою та доглядом (орієнтовно 400–500 ваучерів). Працюють 8 центрів професійно-технічної освіти, доступні компенсаційні механізми для роботодавців і грантова програма для створення бізнесу у сфері соціальних послуг. Міністерство освіти і науки розробляє державні стандарти підготовки фахівців, зокрема за професією няні, із залученням експертної підтримки МОП. Вивчається досвід освіти й науки, державної служби та зарубіжних моделей — зокрема шведської платформи професійного розвитку.
Чого не вистачає, так це цілісності. Повноцінної системи безперервного професійного розвитку у сфері соціальних послуг поки що немає.
Головне питання, яке Коаліція виносить із зустрічі
Як перейти від окремих навчальних програм, ваучерів, грантів і проєктів до цілісної системи кадрового забезпечення соціальної сфери, яка охоплює весь процес: залучення людей, професійну підготовку, практику, безперервний професійний розвиток, психологічну підтримку та утримання працівників у системі?
Партнерство держави, освітніх установ, служби зайнятості, професійних об'єднань, роботодавців і громадських організацій є тут не додатковим елементом, а необхідною умовою. Коаліція надавачів соціальних послуг готова бути частиною цієї роботи та ділитися досвідом організацій, які щодня працюють з людьми.
Мультидонорська ініціатива Skills4Recovery фінансується Європейським Союзом, Німеччиною, Польщею, Естонією та Данією. Її реалізують Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) та Solidarity Fund PL (SFPL).