Кадрове забезпечення соціальної сфери: результати опитування Коаліції надавачів соціальних послуг

Ключові цифри

• 2020 організацій взяли участь в опитуванні — зі щонайменше 7 областей України та Києва.
• 14 із 2014 із 20 організацій вважають профільну освіту важливою під час добору працівників.
• 99 організацій назвали посади, які найважче заповнити: соціальні працівники, працівники з догляду вдома, санітари, фізичні терапевти.
• 77 організацій вважають, що диплом сам по собі не гарантує готовності до роботи.
• 66 організацій пов’язують кадровий дефіцит із низькою оплатою праці та нестабільним фінансуванням.
• ≈15%≈15% фахівців мають профільну освіту — за даними, озвученими Міністерством соціальної політики.

Контекст і мета опитування

Коли людина опиняється у складних життєвих ситуаціях, змінює свій статус або дізнається важливі новини, вона звертається не до міністерства, а до тих, хто поруч: територіального центру, відділу соціальної допомоги, громадської організації чи волонтерів.

Надавачі соціальних послуг першими зустрічають людей, вислуховують їх, допомагають орієнтуватися та направляють до потрібних фахівців. Вони виконують основну роботу незалежно від того, чи працюють у державному чи в недержавному секторі.

Тому кадрову політику в соціальній сфері важливо розглядати крізь призму тих, хто безпосередньо надає соціальні послуги: як вони приходять у професію, яку підготовку мають, де навчаються, що допомагає їм залишатися на роботі, а що змушує їх звільнятися.

Щоб дослідити ці питання, Коаліція надавачів соціальних послуг провела опитування організацій громадянського суспільства, що входять до її складу.

В опитуванні взяли участь 20 організацій, що працюють щонайменше в 7 областях України та в Києві. Серед них — мережеві організації, надавачі послуг із догляду вдома, паліативної допомоги та підтримки дітей з інвалідністю.

Опитування охоплювало три основні напрями:

• пошук і залучення працівників;
• значення профільної освіти під час добору персоналу;
• організацію навчання та професійного розвитку працівників.

Ця вибірка не охоплює всієї соціальної сфери України. Проте отримані результати дають змогу помітити важливі тенденції та визначити проблеми, які потребують системного вирішення.

Особливу увагу Коаліція приділяє закладам фахової передвищої та професійної освіти. Саме вони можуть готувати фахівців для роботи безпосередньо з людьми, зокрема фахових молодших бакалаврів і працівників, які надають послуги з догляду вдома.

1. Як організації шукають працівників

Результати опитування свідчать, що основними каналами пошуку персоналу залишаються особисті контакти та рекомендації.

• 13 із 2013 із 20 організацій шукають працівників через рекомендації, знайомих і колишніх волонтерів.
• 1111 організацій публікують вакансії.
• 66 організацій використовують можливості центрів зайнятості.
• 1Лише 1 організація назвала заклади освіти каналом залучення працівників.

Отже, співпраця між закладами освіти та надавачами соціальних послуг у питаннях працевлаштування поки що недостатньо розвинена.

Виникає системний розрив: організації потребують працівників, заклади освіти готують випускників, але ефективного механізму, який би поєднував підготовку кадрів із потребами роботодавців, майже немає.

2. Яку роль відіграє профільна освіта

• 14 із 2014 із 20 організацій зазначили, що профільна освіта важлива під час добору працівників.
• ≈90%≈90% працівників однієї з організацій мають вищу освіту, але переважно не за спеціальністю «Соціальна робота».
• 55 організацій зазначили, що їхні працівники здобувають відповідну освіту вже під час роботи.

Проте фактичний склад команд свідчить про іншу тенденцію: серед працівників переважають педагоги, психологи, логопеди та вихователі, а не фахівці з профільною освітою у сфері соціальної роботи.

Це означає, що частину функцій із підготовки фахівців фактично перебирають на себе самі надавачі соціальних послуг. Вони змушені компенсувати нестачу профільних знань і практичних навичок після працевлаштування працівників.

Такий підхід допомагає організаціям працювати, але не може замінити системну підготовку фахівців у закладах освіти.

3. Як організації навчають працівників

Професійне навчання працівників відбувається постійно, але значною мірою залежить від зовнішньої підтримки.

• 1212 організацій повідомили, що навчання забезпечують міжнародні партнери та донори в межах відповідних проєктів.
• 66 організацій звертаються по навчальні послуги до закладів освіти.
• 44 організації окремо наголосили на ефективності супервізії та наставництва.

Ці результати показують, що професійний розвиток працівників соціальної сфери ще не має достатньої інституційної підтримки. У багатьох випадках можливість навчання залежить від проєктного фінансування, а не від постійної підтримки з боку персоналу.

Важливо врахувати й нещодавно озвучені Міністерством соціальної політики рішення Уряду щодо розвитку системи навчання фахівців соціальної сфери. Йдеться, зокрема, про безоплатні курси, супервізію та врахування навчальних балів під час атестації.

Також було озвучено показник, за яким лише близько 15% фахівців мають профільну освіту. Він узгоджується із загальною тенденцією, виявленою під час опитування Коаліції.

Розвиток навчання безпосередньо на робочому місці — важливий крок. Проте залишається питання, як забезпечити перехід від навчання у закладі освіти до першої роботи та подальшого професійного розвитку.

4. Ключові проблеми кадрового забезпечення

За результатами опитування Коаліція виокремлює 5 системних проблем.

5. Рекомендації Коаліції: п’ять напрямів Дорожньої карти

Результати опитування показують, що кадрове забезпечення соціальної сфери зараз багато в чому залежить від особистих зв’язків, зусиль самих організацій і підтримки донорів. Заклади освіти поки що мало залучені до цього процесу.

Коаліція вважає, що розв’язання проблеми не потребує створення додаткових структур. Натомість необхідно поєднати наявні механізми освіти, працевлаштування, професійного розвитку та фінансування соціальних послуг.

Напрям 1. Практика як шлях до працевлаштування

Необхідно створити дієвий механізм переходу від навчання до роботи у сфері соціальних послуг.

Для цього Коаліція рекомендує:

• розвивати довгострокову співпрацю закладів освіти з територіальними центрами, відділами соціальної допомоги та недержавними надавачами;
• передбачати наставника для студентів на кожній базі практики;
• використовувати передбачені нормативними актами можливості оплачуваної практики та укладання студентських трудових договорів;
• створити відкритий ресурс вакансій у сфері соціальних послуг, пов’язаний із системою державної служби зайнятості.

Це дозволить студентам отримувати практичний досвід, роботодавцям — знайомитися з майбутніми працівниками ще під час навчання, а громадам — планувати свої кадрові потреби.

Напрям 2. Поєднання професійного навчання з неформальною освітою

Необхідно визначити механізм, за яким результати професійного навчання, підтверджені практичним досвідом і компетентностями, здобуті поза формальною освітою, можуть визнаватися та зараховуватися в межах освітніх програм зі спеціальності «Соціальна робота».

Це може відбуватися через визнання результатів неформального навчання, окремих освітніх модулів або програм часткової перепідготовки.

П’ять організацій, які взяли участь в опитуванні, вже повідомили, що їхні працівники здобувають профільну освіту під час роботи. Отже, важливо розробити механізм, який дасть змогу масштабувати цей досвід і зробити його доступним.

Напрям 3. Узгодження освітніх стандартів із потребами роботодавців

Потрібно переглянути відповідність стандарту освіти за спеціальністю «Соціальна робота» професійним стандартам і кваліфікаційним вимогам до конкретних посад.

Зокрема, необхідно чітко визначити:

• до яких посад готують фахових молодших бакалаврів;
• які компетентності необхідні для роботи у сфері догляду вдома та інших соціальних послуг;
• які практичні навички випускник має мати на момент завершення навчання.

До оновлення освітніх програм слід залучати представників державних і недержавних надавачів соціальних послуг як експертів, практичних викладачів і наставників.

Це допоможе зменшити розрив між тим, чого навчають у закладах освіти, і реальними вимогами на робочому місці.

Напрям 4. Єдині підходи до посад, оплати праці та вартості послуг

Коаліція рекомендує узгодити класифікацію посад у соціальній сфері та розробити спільні підходи до оплати праці й розрахунку вартості соціальних послуг для державних і недержавних надавачів.

У вартості послуги необхідно передбачити витрати на професійний розвиток працівників, супервізію та наставництво.

Це дозволить зробити навчання постійною складовою надання соціальних послуг, а не тимчасовою діяльністю, що залежить лише від донорських проєктів.

Напрям 5. Престиж професії та утримання працівників

Кадрова політика має передбачати не лише залучення нових працівників, а й створення умов для їхнього професійного зростання та тривалої роботи у цій сфері.

Серед пріоритетів:

• запровадження супервізії та наставництва як усталених практик професійної підтримки;
• формування зрозумілих кар’єрних траєкторій — від фахової передвищої освіти до бакалаврського та наступних рівнів професійного розвитку;
• забезпечення стабільних умов зайнятості та конкурентної оплати праці;
• популяризація реальних історій випускників, які обрали соціальну сферу та залишилися в цій професії.

Престиж професії створюється не гаслами, а гідною оплатою, стабільністю, можливостями для розвитку та відчуттям професійної підтримки.

6. Першочергові кроки

Щоб перейти від рекомендацій до практичних змін, Коаліція пропонує зосередитися на чотирьох першочергових кроках.

1. Переглянути класифікацію посад і запровадити узгоджені підходи до оплати праці та розрахунку вартості соціальних послуг

Необхідно впорядкувати класифікатор посад і розробити спільну методику визначення оплати праці та вартості послуг для державних і недержавних надавачів.

2. Узгодити підходи до визнання результатів навчання та професійного досвіду

Міністерству освіти і науки та Міністерству соціальної політики варто визначити механізми зарахування результатів професійного навчання та підтвердженого досвіду до освітніх програм зі спеціальності «Соціальна робота».

3. Узгодити освітні стандарти з професійними вимогами

Необхідно забезпечити відповідність стандартів освіти професійним стандартам і кваліфікаційним вимогам до посад. Випускник і роботодавець повинні однаково розуміти, до якої роботи підготовлений фахівець після завершення навчання.

4. Перевірити запропоновану модель у громадах

Доцільно обрати дві-три громади, де заклади освіти, територіальні центри або відділи соціальної допомоги та організації громадянського суспільства готові до співпраці.

У межах пілотування слід запровадити оплачувану практику, передбачені законодавством механізми студентського працевлаштування, наставництво та супервізію за участю представників державного й недержавного секторів.

Результати пілотування варто оцінювати за конкретними показниками: скільки випускників працевлаштувалися у сфері соціальних послуг і скільки з них залишилися працювати через 1, 3 та 5 років.

Висновок

Результати опитування Коаліції надавачів соціальних послуг показують, що існує системний розрив між освітою, працевлаштуванням і професійним розвитком працівників соціальної сфери.

Організації здебільшого шукають персонал через особисті контакти, самостійно організовують додаткове навчання і часто стикаються з труднощами з утриманням працівників. Заклади освіти поки що недостатньо залучені до формування кадрового потенціалу соціальної сфери.

Щоб вирішити ці проблеми, потрібно створити зрозумілий шлях від освіти до професії, посилити практичну підготовку, забезпечити доступ до професійного розвитку та узгодити умови роботи для державних і недержавних надавачів соціальних послуг.

Головна мета — не просто збільшити кількість випускників, а підвищити кількість підготовлених фахівців, які приходять працювати у сферу соціальних послуг і залишаються там надовго.